В умовах дефіциту вільних вакансій, працівники, з метою працевлаштування, досить часто погоджуються на будь-які запропоновані роботодавцем умови. У такому випадку працівники, працевлаштовані нелегально, у виникненні будь-яких проблем стають повністю безправними перед роботодавцем, бо по відношенню до працівника не діють передбачені трудовим законодавством державні гарантії. Найбільш поширеними порушеннями вимог трудового законодавства, що допускається роботодавцями, є ненормований робочий день, відсутність вихідних днів, відсутність оплати "лікарняного" та відпустки, відсутність оплати роботи в надурочний час, у святкові неробочі дні, залежність розміру заробітної плати виключно від роботодавця, відсутність записів у трудовій книжці і несплата внесків до Пенсійного фонду. Працівники, які не захищені від незаконного звільнення, не мають гарантованого права на безпечні та здорові умови праці. Погоджуючись на такі умови, наймані працівники не завжди розуміють, що позбавляють себе конституційного захисту сьогодні й можливості отримання гідної пенсії у майбутньому.
Для запобігання вищевказаних явищ і захисту прав працівників Верховною Радою України були внесені зміни до Кодексу законів про працю України.
Відповідно до статті 265 "Відповідальність за порушення законодавства про працю" Кодексу законів про працю України:
"Посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.