Борщівник Сосновського («ведмежа лапа», «окупант») — багаторічна рослина родини зонтичних, що нагадує величезний кріп і сягає 2-3 метрів заввишки, має товсте порожнисте стебло та великі перисті листки. Оскільки довжина листків борщівника часто сягає 2 м, інколи буває до 3,5 м, відповідно з’явилася народна назва «гераклова трава».
Борщівник Сосновського названий на честь дослідника флори Кавказу, селекціонера Д. І. Сосновського. Рослина-медонос була окультурена спеціально для впровадження в сільськогосподарське виробництво як силосна культура ще в 40-вих роках минулого століття.
Стебла, листя і квіти борщівника містять фуранокумарини, які виділяються під дією сонячного проміння. Ці речовини різко підвищують чутливість людського організму до ультрафіолетового випромінювання. Тобто досить торкнутися до рослини чи забризкати шкіру її соком, а потім уражене місце виставити на сонце — і опік гарантований. Підступність борщівника в тому, що, на відміну від кропиви, яка жалить одразу, реакція в результаті опіку проявляється через кілька годин. Спочатку шкіра червоніє, потім виникають біль, набряк. З’являються пухирі, наповнені прозорою рідиною. Вони можуть збільшуватися кілька днів, захоплюючи все нові ділянки шкіри. Опіки, отримані від цієї рослини, глибокі, заживають повільно, залишаючи темні пігментні плями. При ураженні великої ділянки тіла людину лихоманить, нудить, підвищується температура. Борщівник Сосновського викликає й алергічні реакції. У хворих на астму він може спровокувати напад задухи.
Великі і широкі листки борщівника розпускаються навесні раніше за інші трави, затінюючи поверхню грунту, на якій після його заселення рослини інших видів більше не ростуть. Під борщівником зникає навіть деревна дернина, а восени, коли його листки в’януть, грунт під ним оголюється, зазнає змиву. Так відбувається процес блокування вихідного біоценозу і формування нового.
Борщівник мігрує Україною: смугами автомобільних та залізничних шляхів, узбіччями польових доріг, з’являється на сільськогосподарських угіддях, необроблюваних землях, пустирях, сміттєзвалищах, присадибних і дачних ділянках, у парках, садах, біля лісів, зерносховищ, складів, населених пунктів, каналів, у ярах, балках, заплавах річок і струмків. Фахівці стверджують, якщо не вжити невідкладних заходів, то за кілька років він перетвориться на стихійне лихо №1.
