14 серпня бібліотекар бібліотеки-філії села Доброгостів Стефанія Пушак провела годину пам’яті до 145-річчя від дня народження Івана Боберського.
Участь в заході взяли учні та вчителі Доброгостівської загальноосвітньої школи імені Івана Боберського.
Стефанія Пушак розповіла про життєвий шлях славетного земляка. Походив Іван Боберський з давнього шляхетського та священичого роду з Бойківщини. Його батько о. Микола Боберський (1844–1918) був священиком у карпатських та підгірських селах Доброгостів, Завадка, Стрільбичі, Черхава, Злоцьке, Ваньковичі. Саме у Доброгостові на Дрогобиччині 14 серпня 1873 року народився в його родині син Іван.
Іван Боберський закінчив Самбірську гімназію, студіював на філософському факультеті Львівського університету, продовжив навчання в австрійських університетах Відня та Ґраца, подорожував Швецією, Німеччиною, Чехією, де пізнавав справу тіловиховання (фізкультури) та спорту. Його кумирами стали "батько німецького спорту" Фрідріх Ян та засновник чеського "Сокола" Мирослав Тирш.
Повернувшись у 1900 р. до Львова, Боберський став професором німецької мови та класичної філології в українській Академічній гімназії. Також починає викладати руханку (фізкультуру) і брати активну участь в роботі товариства "Сокіл", заснованому у Львові в 1894 р. Василем Нагірним та Володимиром Лаврівським. Іван Боберський стає у 1901 р. заступником голови та керівником гуртка вчителів цього товариства, а у 1908–1914 рр. – його головою.
Під керівництвом І. Боберського Львівський "Сокіл" стає центральним Товариством "Сокіл-Батько", довкола якого гуртуються сотні сокільських гнізд-осередків в містах та селах Галичини. У 1914 р. їх налічувалося вже 974.
Величезний внесок здійснив Іван Боберський в розвиток нових на початку ХХ ст. в Галичині видів спорту: копаного м’яча (футболу), кошиківки (баскетболу), відбиванки (волейболу), сітківки (тенісу), гаківки (хокею). Він створював спортивні гуртки, клуби, писав і видавав правила гри і посібники, фактично творив галицьку спортивну термінологію.
В роки Світової війни Боберський був членом Бойової управи УСС, Головної Української Ради. А у 1918–1919 рр. – референтом пропаганди у Державному секретаріаті (міністерстві) військових справ ЗУНР. У 1920 р. уряд ЗУНР відправив І. Боберського своїм представником до США та Канади.
Останні роки Іван Боберський прожив на батьківщині своєї дружини Йосифіни в місті Тржіч у Словенії, де й помер 17 серпня 1947 року.
