Струна порвалась…

В ній був чистий звук.

На інших нотах виростуть жоржини.

За чорним – біле, а за білим – сум,

По кольору, в якім той звук загинув.

На 56-му році передчасно пішов із життя Олег Шептицький - доброзичлива, виважена, чуйна, обдарована людина, висококваліфікований музикант, методист Дрогобицького районного народного дому.

Смерть, як і народження, це дар Божий. Це не наше, не людське, це Боже право. Є Альфа і Омега – Початок і Кінець. Людина один раз народжується і один раз умирає, і тут нічого не вдієш. Сталося, як сталося - Олег виконав свою місію на землі.

Доки людина жива, спілкуєшся з нею так, ніби попереду - вічність, і тільки після її смерті починаємо згадувати, цінувати, аналізувати , що, можливо, не зуміли настояти на уважнішому ставленні до свого здоров’я.

Олег Шептицький народився в репресованій сім’ї на далекому Уралі.

І хоч дитинство і юність пройшли в чужому краї, проте дух українства малий Олег увібрав з материнським молоком, бо від часу приїзду на рідну землю і до останнього подиху він був справжнім українським патріотом.

Прекрасний музикант, який не тільки професійно володів музичним інструментом, але і робив аранжування творів.

Народний музичний гурт «Галич», створений Олегом Шептицьким , працює вже понад двадцять років і є візитною карткою Львівщини. Це високопрофесійний колектив, якому аплодували не лише в Україні, а і за кордоном.

Чуйний, турботливий батько і дідусь, завжди веселий, розважливий, невразливий, оптимістично налаштований навіть у важких ситуаціях життя.

Він умів з усіма порозумітися, знайти добре слово, розділити смуток і розрадити музикою.

Колеги любили його за добре і чуйне серце, за той позитив і енергію, яку черпали у нього кожного дня.

Музична Дрогобиччина понесла непоправну втрату. Всім, хто знав блаженної пам'яті Олега Шептицького, його дуже не вистачатиме…