У польському селі Ждиня цими вихідними відбувся 32-й за рахунком фестиваль «Лемківська ватра», у якому взяла участь численна делегація з Дрогобиччини. Лемківщина – географічно-етнографічна назва західного карпатського краю, що розташований між річками Боржавою і Сяном на сході та Попрадом (Словаччина) та Данайцем на заході. Цей гірський край з давніх часів населяли працелюбні, талановиті лемки – західна гілка українського народу.
На думку деяких дослідників, давніми предками лемків було слов'янське плем'я білі хорвати, що заселяло район Карпатських гір у VII-X ст. У середньовічні часи територія Лемківщина входила до складу Київської Русі та Галицько-Волинської держави. Згодом землі Південної Лемківщини були захоплені Угорщиною, а з 1340-х років уся Лемківщина була включена королем Казимиром III Великим до складу Польщі, де перебувала до 1772 р. У XIV-XVI ст. територія Лемківщини була в абсолютній більшості заселена українцями. Друга світова війна принесла на цю землю історичну трагедію: за радянсько-польським договором 1945 року територія північної Лемківщини була остаточно передана Польщі. На підставі укладених договорів, переселення лемків з їхніх етнічних земель мало проводитись добровільно, однак в більшості випадків воно проводилось примусово під адміністративним тиском і з застосуванням сили, що незабаром набуло характеру етноциду.
У новому оточенні виселенцям було нелегко зберегти власну культуру та етнічні традиції. Однак мистецтво різних жанрів досягло у лемків великого розвитку і процвітання. Лемківщина дала світові відомих письменників (Станаслав Оріховський, Олександр Духнович, Дмитро Бедзик, Богдан-Ігор Антонович та багато інших), виплекала численних митців різних жанрів – живопису (Никифор Криницький, Дезидерій Милий), скульптори (Іван Кавка, Василь Одрехівський). Особливе місце у культурі лемків посідають музика і спів (Дмитро Боянівський, Михайло Вербицький сестри Байко та інші).
І щоб ліквідувати цю «білу пляму» у власній історії, було вирішено щорічно проводити фестивалі рідної культури.
На три дні на шматочок Лемківщини повертається життя, з його власною, неповторимою атмосферою. Увечері, при полум’ї ватри – розмови, спогади, оповіді і немає краю рідним, українським пісням. Серед гостей із Польщі, України, Словаччини, Хорватії, Сербії була делегація з Дрогобиччини у складі 38 чоловік, поїздку якої організував голова Дрогобицького товариства «Лемківщина» Володимир Байса. В нашій делегації були ті, хто народився та провів свої дитячі роки в цій місцині. І стискалось серце, коли вони, перебиваючи один одного, показували за якою горою, за яким потічком розташоване їхнє рідне село.
Окрасою фестивалю, як завжди, були виступи фольклорних колективів. Заслужені оплески та пошанування отримали наші земляки: дитячий релігійно-фольклорний гурт з Калуша «Лемчатко», вокально-інструментальний ансамбль «Високий замок» зі Львова, танцювальний ансамбль «Галицькі візерунки» з Чорткова та відома виконавиця лемківських й українських патріотичних пісень Софія Федина зі Львова (яка була головою журі конкурсу «Міс Лемківщина»), колективи з інших країн – лемківський вокальний ансамбль «Роса» та «Зоря» з міста Устя Руского, молодіжний ансамбль «Ручай» з Горліце, вокальний ансамбль «Дикі бджоли» з Легніци – (всі Польща), лемківський жіночий вокальний ансамбль з Міклошевців (Хорватія), ансамбль зо Словінок «Словінки» (Словаччина) та багато інших. Молодіжну програму фестивалю приїхали підтримати відомі фольк-рок-гурти «The Вйо» з Києва, «Слов’яни» з Кракова, «Los Colorados» з Тернополя, «Триставісім» з Ужгорода. Також на фестивалі відбулася Лемківська Спартакіада, в якій могли взяти участь всі бажаючі в змаганнях з волейболу, шахів, стрибків в довжину, футболу, бігу з перешкодами, жонглюванням м’ячем, турнірі рінго та стрибки зі скакалкою.
А вранці, в неділю, в каплиці, поблизу головної сцени ватри, відбулася Служба Божа, на якій священики звернулися до присутніх зі словами єднання в цей непростий для України час. В цих словах, насправді, відчувався глибокий зміст, адже лише єднанню вдалося зберегти традиції та культуру такої етнічної групи українців, як лемки, так і ми всі українці повинні єднатися заради збереження нашої держави, за яку віддали своє життя не одне покоління наших патріотів.
