Сьогодні Дрогобиччина провела в останню дорогу свого славного сина Степана Бродяка.
Степан народився у 1985 році, закінчив Ясеницесільнянську середню школу, Бориславське професійно-технічне училище, служив у війську в підрозділі спеціального призначення в Кіровограді, а в серпні 2014 року був мобілізований у 80-ту аеромобільну бригаду. Був чесною людиною, порядним сім'янином, безмежно любив батьків, братів і сестру, дружину, дітей Вікторію і Сергійка. Як розповідають рідні, у нього були "золоті руки", добре різьбив і малював, був художньо обдарований. Степан мріяв відремонтувати будинок. Але не встиг - поліг 5 вересня на полі бою.
Як згадують працівники сільської ради, коли Степанові вручили повістку, він без тіні сумніву прийняв мужнє рішення.
Село Ясениця, мабуть, не пам’ятає такої кількості людей. Тисячі вдячних мешканців не лише села, а й всієї округи, влада району і села, депутати, шкільні колективи Ясениці і Попелів, молодь, бойові побратими прийшли віддати останню шану своєму співвітчизнику, який виявив найвищий зразок любові – віддав життя за Батьківщину.
Під мелодію пісні «Плине кача», яка стала реквіємом за українськими героями сучасності, жалобну мелодію духового оркестру Степана несли через село у відкритій домовині. Яскраве сонце востаннє цілувало зболені вуста. Молодь встеляла квітами останню дорогу Героя України. Декілька разів дорогою люди співали Гімн України, скандували «Герої не вмирають», «Слава Героям».
У храмі Різдва Пресвятої Богородиці відбулася жалобна служба. Вперше за десятки років тут спільно молилися священики трьох конфесій. Їх об’єднав простий ясеничанин, новітній Герой України. Цього дня Ясениця Сільна, відкинувши суперечки і непорозуміння, явила приклад єдності перед лицем подвигу свого земляка
Степан Бродяк знайшов вічний спочинок на почесному місці біля храму. Його поховали з військовими почестями. Втім, Герої не вмирають, душа його стала до лав небесного воїнства в обороні України. А завдання живих – молитися за його душу, жити чесно і любити Україну так, як любив її світлої пам’яті Степан. А ще – огорнути увагою і теплом його осиротілу родину.
