27 вересня у селищі Підбужі провели в останню дорогу автора шлягеру ХХ ст. «Смерека» Любомира Якима. Попрощатися з шанованою людиною, талановитим земляком прийшли сотні підбужан.
Любомир Яким помер раптово на 79 році життя, переживши на півроку свою кохану дружину Іванну, з якою виростили двох дітей, тішилися трьома онуками – три роки тому відсвяткували золоте весілля.
Пісня «Смерека» Любомира Якима вперше зазвучала на українських сценах 44 роки тому. За словами автора, писалося легко: «– край села стоїть хатина – зримі образи лягали на папір; – на горі росте смерека – і так мазок за мазком вимальовувалася картина: в тій хатині є дівчина, та до неї так далеко – і нарешті вдалося все з’єднати до купи: зримі образи та іскринки мелодії злилися у єдиний акорд: – ой смереко, чом ти так ростеш далеко?..» Тоді Любомир Антонович був засновником і керівником ансамблю «Троїсті музики», а згодом дитячого ансамблю «Підбужанка», який діє дотепер.
Першим виконавцем «Смереки» став самодіяльний соліст «Троїстих музик» Степан Тимчишак. А через рік на республіканському конкурсі в Києві Степан Тимчишак став лауреатом і був нагороджений медаллю. 1972 р. таку ж медаль і звання лауреата отримав увесь ансамбль. У 1973 р. «Троїсті музики» були учасниками всесоюзних конкурсів «Молоді голоси» та «Алло, ми шукаємо таланти», а єдина на весь СРСР фірма грамзапису «Мелодія» випустила платівку. Таким чином «Смерека» Любомира Якима з Підбужа стало широковідомою і дуже популярною. Її співали на офіційних концертах, на весіллях і просто на вулиці. Другого дихання пісні надав народний артист України Микола Гнатюк. «Смерека» знову зазвучала на радіо і на телебаченні. У 2000 р. за сприяння Миколи Гнатюка Любомиру Якиму вручили диплом, як авторові «Шлягера ХХ століття». Пісня «Смерека» занесена до святинь нашого народу, його духовних скарбів.