Сьогдні, 5 квітня, в Дрогобицькому Палаці мистецтв відкрилася виставка двох цікавих місткинь, які мають різні професії та працюють зовсім в різних стилях. Так, бориславчанка Оксани Стефанишин - доктор технічних наук, член-кореспондент УНГА виготовляє чудові ляльки-мотанки, а Іванка Яропуд з Камянець-Подільського - солістка симфонічного оркестру Львівської обласної філармонії виконує свої роботи у досить складній та трудомісткій техніці кольорових фломастерів. Відкрила виставку старший науковий працівник музею «Дрогобиччина» Надія Кікта, яка коротко розповіла про цих чудових майстринь. А старший науковий працівник музею Любов Васильків зупинилась на значенні та 
символічності ляльки-мотанки в житті наших предків, зокрема здавна у кожній родині вона виконувала роль оберегу, була символом мудрості, берегинею роду, символом матері-прародительниці та зв’язку між поколіннями, одна із найдревніших іграшок і сакральних істот нашого народу, якій тисячі й тисячі років. Скільки існує людство, стільки років цій іграшці, яка повинна була дитину заспокоїти, нагодувати і зберегти. Бо мати, залишаючи дитя, замотувала фрукти чи хліб у шматочок тканини, прив’язувала паличку і давала, як іграшку. Людина вигадувала ляльку-мотанку, подібну собі, як забавку для дитини, як оберіг дому. Виготовляючи цей сакральний предмет, жінки вкладали у неї свою енергію, певні думки і побажання. Усі елементи одягу мотанки є символічними: спідниця уособлює землю; сорочка - три часи: минулий, теперішній і майбутній; головний убір - очіпок, стрічка чи хустка - зв’язок із небом...
Оксани Стефанишин та Іванка Яропуд дуже скромно розповіли про себе, про свої роботи, але були єдині в тому, що їх творчість, в першу чергу, призначена для добра, для того щоб ми стали трішечки кращими.
На завершення презентації цієї виставки волонтери подарували хлопцям, які пройшли крізь гирло жахливої, нікому не потрібної війни на сході країни та живими повернулися додому ляльки-мотанки, щоб ці унікальні символи родинності оберігали їх і в подальшому житті. А всім присутнім свою пісню виконала відомий бард, викладач Дрогобицького державного педагогічного університету ім. І. Франка Ліля Кобільник.
