12 червня на 93-му році життя відійшов у вічність Великий Українець, український історик, професор, доктор історичних наук, фахівець з історії французько-українських відносин, історії УНР та історії Українського періоду Другої світової війни Володимир Косик (псевдонім Борис Марченко).
Володимир Косик народився 26 листопада 1924 р. в селі Вацевичі (нині Залужани) на Дрогобиччині в бідній селянській родині. Середню освіту здобув у Дрогобичі. Під час Другої світової війни був учасником підпілля ОУН. Під кінець війни був вивезений на примусові роботи до Німеччини. З 1948 року жив у Франції. Працював на фабриці, у вільний час займався науковою діяльністю. Навчався в Українському вільному університеті (УВУ) в Мюнхені, у Сорбонні та в Інституті історії сучасних міжнародних взаємин. У Сорбонні отримав докторський диплом Українського вільного університету.
Був засновником і редактором франкомовного журналу «Європейський Схід» (фр. L’Est européen). Брав активну участь у громадському житті української діаспори Франції. У 1961 році його обрали головою «Об’єднання українців у Франції», був почесним головою громадської організації «Центр досліджень визвольного руху» (Україна).
У 1960-1980-их роках читав лекції з історії України в Українському вільному університеті в Мюнхені, а також у Національному інституті східних мов і цивілізацій університету Париж-3.
З 1992 року часто відвідував Україну, читав спецкурси з історії України в багатьох університетах України, в тому числі, у Дрогобичі. З 2000 року - професор Львівського національного університету ім. Івана Франка.
Нагороджений Орденом мистецтв, письменства і гуманітарних наук від уряду Французької Республіки за публікації французькою мовою про Україну, Золотою медаллю Українського вільного університету, орденом «За заслуги» ІІІ ступеня.
Український історик Володимир Косик — один з найкращих фахівців історії УНР, історії України періоду Другої світової війни, автор численних наукових праць, майже 10 років вивчав архіви німецького гестапо. Він прожив складне, але надзвичайно цікаве життя, яке закінчив далеко від рідної України, яку безмежно любив і працював заради неї.
