НЕБЕСНІЙ СОТНІ
«Героям слава, Україні слава!»-
Над краєм лине, аж мороз іде.
Небесну сотню Київ проводжає,
А мати сина у труну кладе.
Спливають сльози на чоло воскове,
Від болю в церкві всюди аж гуде.
Криваво-білих квітів оберемки,
А мати сина у труну кладе.
Всю ніч матуся у вікно дивилась
На двері, на дорогу: «Де ж ти, де?»
За ночі дві всю вишиванку вшила,
А нині сина до труни кладе.
Більше не вчуєш, сину, соловейка.
До мами син у снах лише прийде.
Героєм, сину, став ти на Майдані,
А мати сина у труну кладе.
Та що тій мамі з синової слави?
Для неї світ кругами з болю йде.
Чи не забуде з часом це держава,
Як мати сина у труну кладе?
Василь Гірчак 21-22.02.2014р.
ЧОРНИЙ ВІВТОРОК
В Києві і Львові ріки болю й крові,
Ріки сліз і крові від часу коляд.
Над чолом юначим, над дівочим личком
«Беркутівський чобіт» й кований приклад.
Розкинуті руки, погляд в небо синє,
На очах застигла усмішка сумна.
Ці життя віддали за мене й за тебе.
Для них це остання в Києві весна.
Не буде кохання, весіль в них не буде,
І цю вишиванку востаннє вдягли.
Сирітками діти в когось залишились,
Уклін Вам, герої,- за волю Вкраїни лягли.
В златоверхім храмі на стіні високій
Образ Пресвятої засяяв вночі.
Виблискують ризи, ніби під росою,-
Це свята Марія плаче так вночі.
За дітьми Майдану Пресвята ридає,
І стікають сльози на чорний узор.
«Невинно вбієнних Майдану» скликає
В новий незалежний Помісний Собор.
Цей чорний вівторок ніхто не забуде.
Діточки з Майдану – дочки і сини,
За юність убиту, зруйновані мрії,
За біль всього люду в переддень весни.
Житимете вічно в пам’яті Вкраїни
Подвиг ваш безсмертний просто в мирний час.
Мороком покриті, стануть всі епохи
Та «Небесна сотня» є свята для нас!!!
Василь Гірчак 23.02.2014р.
ТОБІ, МАЙДАНЕ!
Я, сивий Верх, Карпатських синіх гір,
Схиляюся перед Тобов Майдане
Пророк Тарас в «Кавказі» заповів
Заберуть волю – весь народ повстане.
За ці пророчі і святі слова
Віддав життя вірменський син Вкраїни,
Щоб вільною була й в віках жила
І душі зберегли би від руїни.
На олтар волі віддали життя
Твої сини! Й мої сини, Майдане!
Святими стануть їхні імена,
Тебе ж в віках всі проклянуть, тиране!
У день, коли хрестив Йоан Христа,
Ви захотіли стати вище Бога!
Ви кров’ю окропили весь Майдан,
І стала для синів «Хресна дорога»
Руки від крові вмили, як Пилат,
Брехню за правду – це дивіз ваш всюди.
Історія вам цього не простить,
І перевертнів проклянуть всі люди.
Ви ж ,яничари, що на стражі є!
А може, вас і не родила мати?
Чи розуму Всевишній не дає,
Що не змогли на бік народу стати?!
Зійшлися з України матері
І стали перед вами на коліна
В проханні, щоб дітей ви вберегли,
Щоб в душах ваших не було руїни!
Прислухайтесь до голосу людей!
Бо голос люду -це є голос Бога.
Відступіть з миром – вам народ простить,
Бо вбивцям – буде проклята дорога.
Я, вільний дух Карпатських сивих гір,
Благословляю, брате мій Майдане,
Хай Божий розум всіх обереже,
Хай Божа благодать над вами стане!
Василь Гірчак січень 2014р.
ПАМ’ЯТІ Юрія Вербицького і всіх героїв Майдану
Ридають дзвони над старинним Львовом,
Мелодія сльозов спливає в сніг.
Мій батьку Львове, у січневім лісі
Твій вірний син за волю краю ліг.
У мирний час героя банда вкрала,
Від рук катів настала в лісі смерть.
За смерть Юрка, щоб мати вас прокляла,
Щоби під вами розступилась твердь.
Ще згустки болю виснуть на деревах,
На збитім сніжнім покривалі – кров.
Трагічно руки сосни заломили,
Єдині свідки смерті – за любов.
Він так любив нещасну цю Вкраїну ,
Як любив доньку, друзів і дітей.
Життя віддав за цю любов невинну.
Лишилась віра в праведність ідей.
Ридають люди, кетяги калини
Цілують руки в цю зимову лють.
На снігу квіти, ніби краплі крові.
Героя Львів несе в останню путь…
А ген за Львовом вже вдова ридає.
Чи знайде хто для спокою слова ?
Село Романа у труні стрічає.
Героєм став, щоб воля ще жила…
…Ридає Львів, в печалі весь мій край,
Молитви матерів із Заходу і Сходу.
Від братовбивчої нас борони війни,
Дай, Боже, мир і єдність Україні і народу.
Василь Гірчак січень 2014р.
