Мова — це серце нації, а нація має своє обличчя, свій характер, свою культуру, мораль,честь і гідність, свої святині, своє минуле, сьогодення і майбутнє. Мова -це невичерпна духовна скарбниця, яку народ постійно збагачує своїм досвідом, здобутками свого культурного розвитку. Мова є душею нації — її генетичний код. “Мова - це кров, що оббігає тіло нації. Витече кров — умре нація”. Цими словами відкрили літературну годину завідуюча бібліоте-філії с. Улично Юлія Кречківська та бібліотекар Наталія Хоньків. Кожен присутній відчув , яким неоціненним скарбом є наша українська мова, бо вона нам рідна, як мама і тато, як та земля, на якій ми зростаємо. Бо цю мову ми чуємо змалку, нею промовили перші слова. Людина може знати багато мов, але рідною залишається материнська мова.
Мову ту, що люди, рідною зовуть
Ти ніде й ніколи, синку, не забуть.
Рідне слово — пісню завжди серцем чуй,
Як Вітчизну й матір, їх люби, шануй.
Гарно оформлена книжково-ілюстративна виставка “Дзвенить струмочком рідна мова”.
А найактивніші учні школи Олег Ортинський, Ліля Лавриковська, Михайло Ортинський, Ростислав Герасим’як, Софія Кушнір, Ростислав Лешик, Андріана Герасим’як, Дмитро Павлишин, Марта Костецька, Ярина Петрусяк, Діана Логінська, Назар Уруський і наймолодша учасниця Юлічка Лешик душевно декламували поетичне слово про велич і красу рідної мови.
Сьогодні українська мова не лише має статус державної, який гарантується Конституцією України, а відіграє вирішальну роль у процесі національного відродження, щоб “в народів вольнім колі” знову оголосити на весь світ: “Ще не вмерла Україна!” - “Ще не вмерла і не вмре!” Живе наша мова, отже, живий наш дух, жива наша пісня, наша історія, наша релігія і держава, наша єдність і однодумство, наше майбутнє.
На святі були присутні вчителі, учні, жителі села. Художній керівник народного дому Олег Костецький подякував за змістовний і цікаво проведений масовий захід і висловив сподівання, що ця зустріч допоможе усім присутнім глибше пізнати красу рідної мови: “Поважаймо себе в мові — і нас поважатиме світ. Щасливий той, для кого рідне слово — вічна, невмируща цінність”.