Учасники віча запалили свічки та хвилиною мовчання вшанували душі мільйоні українців, які голодною мученицькою смертю загинули від штучного голоду. Священики о.Михайло Коліщак (УГКЦ) та о.Михайло Гаврилів (УПЦ КП) відслужили панахиду та зі словами скорботи звернулися до присутніх. Всечесні отці  говорили про те, що той самий ворог, який нині воює проти України, в ті страшні часи нищив наш народ лише за те, що вони були українцями. На їх місце завозилися ті, кому була і є байдужою українська земля. Тому, насамперед,  маємо вірити в Боже милосердя, любити один одного, не збайдужіти, не зневіритися, а пам’ятати трагічні уроки історії.

Перший заступник голови райдержадміністрації  Віталій Скоропад подякував тим, хто знайшов час та прийшов, щоб спільно вшанувати цей День пам’яті. Звертаючись до сторінок історії, Віталій Скоропад сказав, що штучний голод 32-33 років, який створила більшовицька влада, завдав декількох важких ударів по українській нації. Перший – це морально-психологічний, адже вмирали діти на очах у батьків, і - навпаки, в страшних муках гинули  цілими родинами, селами. Завданням було зародити в душах українців страх.  Другий – демографічний, якщо брати до уваги мільйони ненароджених наших співвітчизників. І соціально-економічний, адже були знищені одвічний трудівник, господар, працьовите і волелюбне українське село, натомість створювалося село послушне, безініціативне, колгоспне.

Професор Микола Зимомря з болем згадав у своєму виступі колегу-науковця, з яким вони – дорослі чоловіки, разом плакали, коли той розповів, що з одинадцяти дітей в його сім’ї вижив лише він один, решта померли від голоду.

На очах у присутніх бриніли сльози, адже нам важко навіть уявити, як це – не мати хліба.  Але щоб таке ніколи більше не трапилося з нашим народом, найменше, що ми можемо і повинні зробити, - засвітити в цей день на своєму вікні свічку. Як символ нашої пам’яті, як свідчення того, що ми - єдиний Український народ.