Сьогодні, 22 червня, ми згадуємо і вшановуємо всіх загиблих у полум’ї найстрашнішої в історії людства війни — Другої світової. Вона забрала понад 50 мільйонів людських життів, із них майже 10 мільйонів — українці.

Про Хатинь, Лідіце, Орадур — білоруське, польське і французьке села, спалені нацистами в роки Другої світової війни разом з 1 050 їхніми жителями, знає весь світ. Така ж доля спіткала і кілька сотень українських населених пунктів, у яких разом зі своїми домівками згоріли живцем десятки тисяч людей.

У роки Другої світової війни фашисти знищили в Україні близько 300 населених пунктів. Найбільше — на Житомирщині, Сумщині, Чернігівщині та Хмельниччині.

Ще навесні 1941 року в складі Головного управління імперської безпеки (РСХА) було створено й передано чотирьом групам армій, які мали вдертися на територію СРСР, чотири так звані айнзатцгрупи — формування поліції безпеки та СД. Їм і належало проводити на окупованій території каральні акції. А вже 16 вересня 1941 року начальник штабу Верховного головнокомандування вермахту фельдмаршал Кейтель видав наказ, у якому було сказано, що на окупованих територіях «людське життя нічого не варте і вплив залякування може бути досягнутий тільки незвичною жорстокістю».

Сьогодні, потерпаючи від кривавої військової агресії на сході країни, ми особливо гостро усвідомлюємо ціну свободи, миру та безпеки. Кращі сини і доньки українського народу знову, зі зброєю в руках, захищають наші кордони, нашу свободу, наш власний демократичний вибір.