Цікава та змістовна доповідь про українського поета, прозаїка, перекладача Богдана-Ігоря Антонича, колишнього проректора з науково-педагогічної роботи, доцента кафедри української мови Іванни Уздиган прозвучала на вечорі пам’яті, який відбувся в неділю, 29 жовтня, в актовому залі Дрогобицького педуніверситету.

Народився майбутній поет 1909 року на Лемківщині в родині греко-католицького священика Василя Антонича. Восени 1928 року Антонич переїхав до Львова і вступив до Львівського університету, де пристрасно включився в літературне та громадське життя столиці Західної України і наполегливо почав вивчати нюанси української мови. Перший свій вірш поет опублікував 1931 року у пластовому журналі «Вогні». Потім він містив поезії в багатьох періодичних виданнях. У 1933 році, закінчивши студії в університеті з дипломом магістра філософії, Антонич став вільним літератором. Від 1934 року Богдан-Ігор активно друкується в західноукраїнських часописах «Вогні», «Дзвони», «Назустріч», «Ми».

Шостого липня 1937 року Богдана-Ігоря Антонича не стало. Помер поет-філософ на 28 році життя у львівській лікарні від запалення легенів. Мав на той час добру славу і високий літературний авторитет. Був автором трьох поетичних книг — «Привітання життя» (1931), «Три перстені» (1934), «Книга Лева» (1936). Підготовлені до друку ще дві збірки «Зелена євангелія» і «Ротації» побачили світ посмертно, в 1938 році.

Також на вечорі пам’яті, організованому Дрогобицьким товариством «Лемківщина», звучали вірші та пісні на слова Богдана-Ігоря Антонича.