15 лютого в Далявській ЗОШ І ст. вшанували пам’ять крайового референта жіночого сектору і зв'язку ОУН, відомої землячки Зеновії Левицької.

Розпочала історичну годину працівник бібліотеки-філії села Далява Іванна Гнатків. Бібліотекар розповіла присутнім про життєвий шлях Зеновії Левицької та зачитала уривки зі спогадів «Зени» (псевдо).

Цікавою була розповідь заступника голови Дрогобицької РДА Володимира Ханаса, яка супроводжувалась переглядом маловідомих світлин родини Левицьких.

У своєму виступі Володимир Йосипович наголосив на важливості створення пам’ятного знаку в селі Далява та в перспективі організації урочистостей з нагоди дня народження відомої землячки.

До слова був запрошений і депутат Львівської обласної ради Михайло Задорожний, який запевнив, що сприятиме фінансуванню увіковічення пам’яті цієї історичної постаті.

Свої думки з приводу почутого висловила завідувач Далявської ЗОШ І ст. Оксана Добрянська.

На завершення начальник відділу культури і туризму Дрогобицької РДА Надія Козар подякувала усім, хто долучився до відзначення пам’яті Зеновії Левицької.

Довідково:

Левицька Зеновія (псевдо: «Зена») — крайовий референт жіночого сектору і зв'язку ОУН.

Народилася 1914 року в селі Далява (Дрогобицький район, Львівська область). Батько був священиком у цьому селі, а мати вчителькою.

Навчалася в українській ґімназії у Дрогобичі, але після її закриття польською владою у 1930 переїхала до Львова. Продовжила навчання у Господарській Школі Сестер Василіянок. Працювала у Львові, а згодом у місті Долині.

Заарештована у 1938 році за націоналістичну діяльність. Після виходу з тюрми повернулася до Львова, де була призначена референтом жіночого сектора і зв’язку в Крайовій Екзекутиві ОУН, на чолі з Володимиром Тимчієм. Брала участь в нарадах ОУН 9-10 лютого 1940 року в Кракові.

У кінці лютого разом із крайовим провідником Володимиром Тимчієм, Микитою Опришком та Теодором Оленьчаком поверталася в Україну для продовження боротьби проти більшовицьких загарбників. Після переходу кордону їх помітили чекісти-прикордонники і почали переслідування. В селі Устиянові (Нижньоустрицького району) відбувся бій і, щоб не опинитися живими в руках НКВД, хоробра четвірка підірвала себе гранатою.